Віршування на тему себе

Не така

Серед розмитих плям і порожнечі
Є спогад, який пам’ять зберегла:
Стіна відчуження і ворожнечі,
Яку колись пробити не могла.

І тільки друга посмішка безсила
(Продовжити)
І тепла заспокійлива рука.
«Ти знаєш, ти для них незрозуміла.
Ти трохи інша, трохи… не така».

А потім було втрачене кохання.
Маленька кухня, кава і вино.
І подруги приглушені зітхання,
І тихий літній вечір за вікном.

«Вона уміє модно одягатись,
Фарбована, висока і струнка.
А ти… не знаю, як би це сказати…
Не те що гірша, просто… не така».

І я нітрохи вже не дивувалась,
Не задавала жодних запитань,
Коли один за одним розсипались
Піщані замки мрій і сподівань.

Тоді в словах печальних і прощальних
Вчувалася іронія гірка:
«Я думав, ти – найкраща. Ідеальна.
А виявилось… Зовсім не така».

І ось тепер з’являється щоразу
Тривога, мимовільна і стійка,
Коли я знову й знову чую фразу:
«Ти справді особлива… Не така…»