Віршування на тему тебе

Тобі

Присвячується найкращому і найріднішому… Єдиному і неповторному… Татові...

"… несказане лишилось несказанним."
Л. Костенко

До тебе сьогодні думки мої, погляди, шепіт...
До тебе одного. Якби докричатись змогла...
У грудях, у скронях, у горлі задушений клекіт
Несплаканих сліз і несказаних «вибач» імла.

Ми бігаєм в колесі, вперто кружляєм по колу,
Усе повертається вкотре до своїх основ.
Не вернеться тільки до мене ніколи — ніколи! -
Твоя безумовна і беззастережна любов.

Любов без пояснень, без винагород, без причини,
Ось так — ні за що… Без замовчувань і без прикрас...
Зіпсовану, грішну, невдячну, нестерпну, злочинну...
Так можуть любити людину в житті тільки раз...

… Пробач мені цю недоречну врочисту манеру...
Цей вірш — тільки пафосний сміх неслухняних думок.
Легкі, невагомі — вони відлітають з паперу,
Як сонячний зайчик, який не боїться пасток.

Так завжди буває: не мовлене — вже невимовне.
Від надлишку спогадів обертом йде голова.
Є спогад про тебе. Все інше — настільки умовно...
Я вперше й востаннє оці підбирала слова...