Про "Я" і про слова

Пустопорожніх брил
Его-гірський масив.
Надто багато «Я».
Надто багато слів –
Гомін юрби знавців
Людських сердець й умів…
Гомін юрби послів
Доброї волі й діл…
Тільки би стало сил
Крикнути їм: «Не руш!
Мрії тендітних крил…»
Гостра нестача меж…
Всюди – одне і те ж:
Надто багато «Я»
Надто багато слів.
Мало лишилось душ.
І забагато – тіл.