Аванс

Не напишем більше траурних промов.
Не зримуєм ці незмінні «дощ» і «ніч».
Долі всі її дарунки віддамо.
Розійдемсь на перехресті врізнобіч…

Можеш лаятись крізь простір і часи.
Проклясти мене, на чому світ стоїть…
Залишай собі усе, що напросив…
Тобі вистачить. На декілька століть.

Скільки сліз, освідчень, слів – одним віршем…
Все написано. Забуто. Зоставайсь
В ланцюгах стереотипів і кліше.
Ти вже витратив свій часовий аванс.

Що поробиш, що поробиш, все не так…
Не на мене тобі йти з одним ножем…
Міг лишитися зі мною – у віках…
Став краплиною на шибці – і лишень…