Таємниця

Блоґ: Ірина Голуб

Ніч стирає всі дрібниці
З вулиць і з моїх думок.
Я дізналась таємницю
Вітру, серця і зірок.

Місто, мов на кіноплівці…
В світлі тьмяних ліхтарів
Йду ледь чутно по бруківці
Містом кольорових снів.

Що тобі в ці миті сниться,
Коли місяць у вікно,
Коли серце, як темниця,
Коли сховане воно?..

Що тобі в ці миті сниться,
Коли тихо?.. Може, я…
Знаєш, в мене таємниця…
Лиш для тебе… Лиш моя…

…Ніч стирає наші лиця.
Погляд твій перехоплю.
Підійди… Це таємниця…
Тихо… Пошепки… «Люблю…»

6 коментарів

гарно, таємничо, близько…

тут основне слово — легко )
а чим близько? стояли вночі попід вікнами коханої? ))

і таємниці дізнавався, і ходив, дивився, чи у 3(!) годині ночі світло не світить в вікні…

Чудовий вірш, Ірино! І навправду близький:)

Цей розмір я бачу в тебе вперше, Інгегірдо! Напевно, це найкраще чи одне з найкращих твоїх творінь, які мені знайомі!!!

дякую)
так, справді, він чи не єдиний у мене, написаний в такому стилі 0
як я вже писала вище, він для мене є насамперед легким. хотілося чогось ненав’язливого, повітряного, щоб не мучитись, не задумуватись над проблемами… ))