Такі, які були...
А ти ще й досі граєшся людьми.
А я ще й досі не навчилась жити.
І ти, і я – такі, які були,
Куди вже нам у інших щось змінити.
А ти так само зраджуєш собі.
А я так само не прощаю зради.
Із вітряками я вступаю в бій
І програю. А ти за мене радий.
Ти так хотів в мені себе знайти…
Тепер я знаю: чимось ми подібні,
Бо я люблю лише таких, як ти,
Тобі – лише така, як я, потрібна.
А я ще й досі не навчилась жити.
І ти, і я – такі, які були,
Куди вже нам у інших щось змінити.
А ти так само зраджуєш собі.
А я так само не прощаю зради.
Із вітряками я вступаю в бій
І програю. А ти за мене радий.
Ти так хотів в мені себе знайти…
Тепер я знаю: чимось ми подібні,
Бо я люблю лише таких, як ти,
Тобі – лише така, як я, потрібна.
4 коментарі
Тільки у третій строфі я б трішки змінила один рядочок "Із вітряками виходжу у бій" чи ще якось, просто щоб уникнути особового займенника.
А так — все чудово, сподобалось!
але в мене є одна примха (не знаю, наскільки вона хороша чи погана...): ніколи не змінювати написане після того, як поставила вкінці дату ))) припечатала — і все. сама не раз поривалася виправити — і не можу ))
ну, зазвичай я те «краще отак-от» трохи видозмінене використовую вже в іншому вірші ))