........

Перший відгук на цей вірш отримала від подруги, за сумісництвом — одногрупниці. І подумала, що той її коментар додасть особливого шарму моєму творінню. Отже:
«Знаєш, а цей вірш частково про процес написання наших магістерських:

«Сплутаність свідомості – хаос.
Відчай у повітрі повис.»

А шо, нє?

»Знаки запитання – у пошук.
Google безпорадно притих.
Надто неможливого прошу –"

Так і було!!!

«Всоте перечитую – з болем –
З кавою, з плачем – впереміш –
Зірваними зв’язками – кволо –»

Теж правда! Ти думаєш, як я читаю весь той брєд самашедшого, шо харківські науковці пишуть????

«Надто неможливого… Книга
Ради не дає й поготів…»

Не дає, бо в якій книзі таке знайдеш? Нема таких книжок… Лиш статті в журналах… Тупі статті тупих людей…

«Світ перед очима, як дзиґа:
Тисячі мільярдів кругів…»

Це вже перед тим як натиснути на збереження і вимкнути комп. Отак."
))))) Отак.