В моїх «творіннях» є і кава, і асфальт, і секс, і Париж, немає бруківки і грунтівки. Виправлюсь ))) хоч до когорти сучасних авторів себе не відношу (та й взагалі до авторів), просто страшенно ЛЮБЛЮ риму!!! В тебе є щось новеньке, Іринко ???
в моїх творіннях теж десь є бруківка (раз) і кав'ярня (раз). але на них наголос не ставиться, як у більшості зараз.
я просто хотіла сказати, що люди, які кричать про неповторність і оригінальність, все одно залежать від моди. зараз модно писати про каву і бруківку — от вони і пишуть.
а мені не подобається масове виробництво.
нещодавно взуття собі весняне купувала. все місто обходила. все одне і те ж. кава-бруківка, кава-бруківка, кава-бруківка… ненавиджу моду.
Кава — це вічне, а не модне:)))
Ще в мої студентські, копіюючи студентське наших батьків ми ходили по Львову і горланили:
«Кава, кава, кава!!!!!!!!!!!!!!!!/з притиском і ствердженням)))
Кава мусі биць!/з острахом розпачу, що на неї може не стати стипендії:)))
та по великому рахунку все повинне бути в творах, того воно усе і виринає з певною циклічністю, бо нічого нового не з'явилось. З іншої сторони хтозна, до котрої плеяди визначатимуть сучасних авторів через 100-200 років літературознавці? Тим нам перейматися, думаю, не варто. Просто моя думка, що творчість — це тоді, коли пишеш, коли хочеш, і про те, що хочеться… І коли хочеться про каву і бруківку, то нема куди діватися — шкрябаєш. І в мене так буває, що я 6 місяців ні рядка не напишу, а потім за три дні сім віршів. Але мої друзі-творці, які серйозно займаються літературою, кажуть, що творчість для них, як робота, «ні дня без рядка», щоб шліфувати себе належно. Тоді, я тільки припускаю, що можна і теми підбирати, які собі хочеш. Час всеодно відсіє полову від зерна.
6 коментарів
я просто хотіла сказати, що люди, які кричать про неповторність і оригінальність, все одно залежать від моди. зараз модно писати про каву і бруківку — от вони і пишуть.
а мені не подобається масове виробництво.
нещодавно взуття собі весняне купувала. все місто обходила. все одне і те ж. кава-бруківка, кава-бруківка, кава-бруківка… ненавиджу моду.
Ще в мої студентські, копіюючи студентське наших батьків ми ходили по Львову і горланили:
«Кава, кава, кава!!!!!!!!!!!!!!!!/з притиском і ствердженням)))
Кава мусі биць!/з острахом розпачу, що на неї може не стати стипендії:)))