Те, що відбувається зараз у Росії — абсурд, ніхто з цим сперечатися не буде. Але моя думка — це наслідки провокацій, публічного «презрительного» (як висловився Лєбєдєв) ставлення одних до інших. І ті «одні» — зауважте — якраз таки НЕ-віруючі (я й сама ховаю іронічну посмішку, коли чую від когось аж надто прорелігійні речі), віруючі не знущаються, не висміюють, намагаються переконати, але при цьому співчувають, а не зневажають. Звісно, я кажу про нормальних людей, про основну масу, не про фанатиків чи провокаторів типу тих самих Femen…
«Яка віра такі й ікони…»
які ЇЇ ікони — така ЇЇ віра. Мені все одно. Я в церкву взагалі не ходжу. Навіть на Великдень. Але якби ходила, то хотіла би молитися не біля цих ікон.
Хммм… Я далеко не релігійна людина, і все-таки мені трохи… навіть не знаю, яке слово підібрати… некомфортно якось.
Якщо я не помиляюся, перед тим, як почати роботу над іконою, художник має якийсь час бути на самоті, молитися, додержуватись посту… чи щось таке.
Цікаво, як готується до написання ікон Оксана Шачко… Читає молитви? Сумнівно.
І справді, якщо не плануєте викладати, диплом спеціаліста нічим не гірший. Окрім ще одного випадку — державної служби. Там тоді зі старту — категорія, трішечки (зовсім трішечки) більша зарплата, менші вимоги до досвіду роботи…
таж як це — що? — їхня західна «скаженість» і наша українська «душевність», «порядність», «культурність»… наші міліціцянти — люди глибоко віруючі — зневажають зброю і насилля, надають перевагу цивілізованому («паперчиковому», як каже один мій знайомий) методу вирішення конфліктів… а також дають шанс нетверезому відвідувачу самоспокутати провину, усвідомити її (а може він з горя напився?.. може, травма душевна у людини… )
не сумніваюся, що ту годину пани міліціянти стояли за рогом і молилися за спасіння його душі…
я взагалі тільки збираючи підписи на обхідний лист виявила для себе, що у нас в університеті діє профспілкова організація! Тобто, усі п’ять років мої права активно захищалися. Особливо тоді, коли нам більше, ніж на місяць затримали виплату стипендій, хоча це заборонено навіть законодавством…
«…А це в мене в паспорті не дата видачі, в мене її, мабуть, немає, — це в менепідпис.» — ????????????
"— А фотокартки рівно розрізати?
— Ні, хвилястою." — )))))))) цікаво, хвилястою розрізали?..
"— А це правда, що Табачник казав, що у вас націоналістичний ВУЗ?
— Так. І на посвяті ми п*ємо кров москалів.
— Да????"
Добре, членам приймальної комісії я теж молоко видаватиму )))
Та так, це ще не найцікавіше, що може бути. Ось один мій однокласник на контрольній із всесвітньої історії писав про «100 днів Наполеона»: «Наполеон добре влаштувався на острові. Він подружився з аборигенами, вони навчили його будувати хижку, робити інструменти з каміння, дерева і пальмових гілок. Харчувався Наполеон бананами, кокосами, а також рибою, яку ловив у лагуні...» І так далі, там два листка було списано. І нічо, нічо страшного. Коли завуч (вчителька історії) зачитала цей «твір» директору (вчительці зар. літ.), та сказала лише: «М-даа, я й не знала, що Саша так добре знає „Робінзона Крузо“. Треба було йому вищу оцінку ставити...» Таке от, таке от, от таке (с).
І тим не менш, Ви постійно наголошуєте саме на цьому відборі і формальному поділі. При цьому образ митця настільки ідеалізується, що під сумнів підпадає навіть можливість його перебування всередині соціуму (фізичного перебування, а не духовного).
Ви не бачите підстав вбачати культурний потенціал у цих учнях, але ж Ви (швидше за все) незнайомі з жодним із них. Ви апріорі сприймаєте їх як натовп, не думаючи про індивідуальність кожного з них. Можливо це Ваш особистий діалог з масами, в якому немає порозуміння, я не знаю, хоча в даному випадку слід говорити швидше про особистий монолог.
Втім, можна припустити, що існує більше площин цього діалогу (чи то пак полілогу), більше приводів до непорозуміння, оскільки кожен митець сприймає дійсність крізь призму власного досвіду, власних уявлень, власних відкриттів. У цьому і полягає унікальність (велич, якщо можна так сказати) генія. Інакше мова йшла би про боротьбу двох мас (одна з яких, безперечно, набагато менша, але від того не перестає бути масою, множиною).
Вам, пане Святославе, варто було би книгу написати на тему культури і мас. З Вами просто неможливо сперечатися на цю тему. І не-сперечатися теж неможливо. Ще трохи, і я почну чекати на прихід Месії (Митця з великої літери), який врятує Культуру, відібравши Найталановитіших. А бездарні Маси поглине бездонна вогняна прірва.
(Пробачте, якщо моя іронія є недоречною, але насправді цей пост є наскрізь іронічним — від першого слова, написаного мною, і до останнього. Тому будь-які серйозні суперечки видаються мені тут зайвими)
Я не кажу про культуру у їхніх творах. Я кажу про їхній особистісний «культурний потенціал». Але Ви праві, культуру краще взагалі не чіпати. Вибухонебезпечна тема зараз, як я бачу.
Звісно, звісно.
«Вирішувати проблеми слід обережно і чітко, щоб не підхопити ненароком іншу.» — ну хто скаже, що неправду дитина написала?
Я Вам навіть більше скажу: оце майбутнє нації може виявитись ще й майбутнім нашої культури! Глибоке осягнення реальності і небанальний політ фантазії — ось наш порятунок!
А після такого:
я приніс тобі всьо своє, у куток поставив
на діван присів коло тебе, ізняв пальто
(вчора сніг пішов, хоч надворі травень — і ми разом подумали «всьо не то»
з нас ніхто не їхав до тайн паризьких
в нас діпломи були з дісципліни «всьо»
ми його носили за спинами — шоби близько
і предмет і об"єкт… бутерброди, томік Басьо
і ще купа такого, шо може хіба насниться
(нас навчили на парах, як розуміти сни)
купа слів, вишиванка, вода з криниці
(розкажи, одягнись, напийся і жди весни)
ми вже довго сиділи на тім дивані
але всьо пропало раптом з кутка кудись
плечі вільні, встаємо, йдемо у ванну
на… я нам всьо? головне — те шо ми знайшлись (с) trill_i_poot
«Диплом філології ще не гарантує належного смаку, як і диплом філософії — глибини думки.»
А оце Ви дуже-дуже влучно сказали. І саме це визначає беззмістовність даної дискусії. Бо диплом філології не гарантує гарного смаку, літературний критик не є помазанником Божим, не є істиною у найвищій інстанції. І якби я, маючи у кишені диплом філології, вступила би з Вами у суперечку про те, що є гарною літератую, а що — сміттям, чим би Ви довели мені, що Вашг смак — гарний, а мій — ні. І чим Ви можете довести це мені навіть тепер, коли диплому філології в мене немає? Якщо я скажу Вам, що бачу глибинний зміст у деякому тексті, який Ви вважаєте непотребом, бо просто не спроможні осягнути його, цей зміст, як Ви доведете мені, що я не маю рації?
Зрештою, якщо Ви вважаєте кожного з нас відповідальним за збереження культури, то почніть із себе і «очистіть» дану блогосферу від «невідповідного».
Хоча є малесенька проблемка: якщо Вам залишають право вважати примітивне вираження емоцій примітивним — ще не означає, що в резервацію заганяють не Вас, а когось іншого, хіба ні? :)
Схоже, Ви теж не релігійна людина. Тоді зрозуміло.
які ЇЇ ікони — така ЇЇ віра. Мені все одно. Я в церкву взагалі не ходжу. Навіть на Великдень. Але якби ходила, то хотіла би молитися не біля цих ікон.
Якщо я не помиляюся, перед тим, як почати роботу над іконою, художник має якийсь час бути на самоті, молитися, додержуватись посту… чи щось таке.
Цікаво, як готується до написання ікон Оксана Шачко… Читає молитви? Сумнівно.
Щиро, Ірина )
не сумніваюся, що ту годину пани міліціянти стояли за рогом і молилися за спасіння його душі…
таке…
"— А фотокартки рівно розрізати?
— Ні, хвилястою." — )))))))) цікаво, хвилястою розрізали?..
"— А це правда, що Табачник казав, що у вас націоналістичний ВУЗ?
— Так. І на посвяті ми п*ємо кров москалів.
— Да????"
Добре, членам приймальної комісії я теж молоко видаватиму )))
Ви не бачите підстав вбачати культурний потенціал у цих учнях, але ж Ви (швидше за все) незнайомі з жодним із них. Ви апріорі сприймаєте їх як натовп, не думаючи про індивідуальність кожного з них. Можливо це Ваш особистий діалог з масами, в якому немає порозуміння, я не знаю, хоча в даному випадку слід говорити швидше про особистий монолог.
Втім, можна припустити, що існує більше площин цього діалогу (чи то пак полілогу), більше приводів до непорозуміння, оскільки кожен митець сприймає дійсність крізь призму власного досвіду, власних уявлень, власних відкриттів. У цьому і полягає унікальність (велич, якщо можна так сказати) генія. Інакше мова йшла би про боротьбу двох мас (одна з яких, безперечно, набагато менша, але від того не перестає бути масою, множиною).
(Пробачте, якщо моя іронія є недоречною, але насправді цей пост є наскрізь іронічним — від першого слова, написаного мною, і до останнього. Тому будь-які серйозні суперечки видаються мені тут зайвими)
так от, після ТАКОГО (див. вище) навіть грубі русизми — нє праблєма!
«Вирішувати проблеми слід обережно і чітко, щоб не підхопити ненароком іншу.» — ну хто скаже, що неправду дитина написала?
Я Вам навіть більше скажу: оце майбутнє нації може виявитись ще й майбутнім нашої культури! Глибоке осягнення реальності і небанальний політ фантазії — ось наш порятунок!
А після такого:
я приніс тобі всьо своє, у куток поставив
на діван присів коло тебе, ізняв пальто
(вчора сніг пішов, хоч надворі травень — і ми разом подумали «всьо не то»
з нас ніхто не їхав до тайн паризьких
в нас діпломи були з дісципліни «всьо»
ми його носили за спинами — шоби близько
і предмет і об"єкт… бутерброди, томік Басьо
і ще купа такого, шо може хіба насниться
(нас навчили на парах, як розуміти сни)
купа слів, вишиванка, вода з криниці
(розкажи, одягнись, напийся і жди весни)
ми вже довго сиділи на тім дивані
але всьо пропало раптом з кутка кудись
плечі вільні, встаємо, йдемо у ванну
на… я нам всьо? головне — те шо ми знайшлись (с) trill_i_poot
А оце Ви дуже-дуже влучно сказали. І саме це визначає беззмістовність даної дискусії. Бо диплом філології не гарантує гарного смаку, літературний критик не є помазанником Божим, не є істиною у найвищій інстанції. І якби я, маючи у кишені диплом філології, вступила би з Вами у суперечку про те, що є гарною літератую, а що — сміттям, чим би Ви довели мені, що Вашг смак — гарний, а мій — ні. І чим Ви можете довести це мені навіть тепер, коли диплому філології в мене немає? Якщо я скажу Вам, що бачу глибинний зміст у деякому тексті, який Ви вважаєте непотребом, бо просто не спроможні осягнути його, цей зміст, як Ви доведете мені, що я не маю рації?
Хоча є малесенька проблемка: якщо Вам залишають право вважати примітивне вираження емоцій примітивним — ще не означає, що в резервацію заганяють не Вас, а когось іншого, хіба ні? :)