Пустопорожніх брил
Его-гірський масив.
Надто багато «Я».
Надто багато слів –
Гомін юрби знавців
Людських сердець й умів…
Гомін юрби послів
Доброї волі й діл…
Тільки би стало сил
Крикнути їм: «Не руш!
Мрії...
Читати далі →

…...
Читати далі →

Сни

Ранок. Дзвінок. Сніг.
Голос... Серцебиття...
Ковзанка. Ббах!.. Сміх.
Двоє. До забуття.

Полудень. Есемес.
Сонце. Кав'ярня. Чай.
Чорний? Без цукру?.. - Без...
Дякую. Все, бувай...

Вечір. Туман. Ти.
Тихо... Буке...
Читати далі →

Між небом і землею

Я падаю в провалля - і враз здіймаюсь в небо.
Воно вже близько, близько... ще мить - і знову вниз.
Ти кличеш за собою, і я лечу до тебе,
Та я вже так втомилась... Послухай, зупинись!

Так швидко не встигаю... так швидко... страшно... страшно! Читати далі →

Він і Вона

Осіннього вечора бідний поет
Вже вкотре розпише знайомий сюжет:
Що деякий Він ну ніяк, ну ніде
Її, свою щиру любов, не знайде.

Він образ Її незрівнянний, мовляв,
Не раз і не два уві сні уявляв.
Щоночі листи Він Їй пише і рве.
Отак і стра...
Читати далі →

Він надто гарний, щоб бути поваленим. І надто зверхній, щоб викликати всезагальну прихильність.

(...Цікаво, а чи потрібне богам визнання? Може, вони, як зірки шоу-бізнесу, здригаються, побачивши шанувальників під вікнами свого будинку?..)

Мій Ідол не такий, як усі. Я впевнена в...
Читати далі →

Піду одна. Назустріч вітру.
А сам казав: не відпущу.
З холодного обличчя витру
Краплини теплого дощу.

Сказав: життя не має змісту.
Твоє життя? Ну, може й так.
Тоді навіщо в душу лізти?
Хотів хоч там лишити знак?

На мокру лавичку сідаю.
Т...
Читати далі →

Це схоже. Мабуть - на тебе.
Це схоже. Це вже було.
Якась навісна потреба
Пірнути у бите скло.
 
Стрибнути - з моста у воду.
По тому - знести мости.
Нехай обійме свобода,
Коли вже не хочеш ти.
 
Зайдеш на сторінку вранці
(Акаунт іще не ...
Читати далі →

Кимось загублені в днів міжрядках.
Зблідлий невтямний стяг.
Сонце - поплямлене. Правда - летка.
Крах.
Кимось покарані. Ось де - ваш кут,
Брудно-вапняний куб.
Над чужочасним гуртом приблуд
Суд.
Кимось не згадані у молитвах.
(Зрікся. Недотворив...)...
Читати далі →

Розірвалась, розлетілась
На мільйони на шматочків.

Розкричалась, розревілась,
Поховала по куточках.

Віднайшла. Роздарувала
І рукою вслід махнула.

Розпрощалась. Позабула.
І полегшено зітхнула.

Стало шкода. Все вернула
І зібрала себе...
Читати далі →