Як на мене, купувати книги в інтернеті — те саме, що знайомство в інтернеті.
Можливо, це мої особисті збочення, але мені, до того, як купити книжку, треба її погортати, відчути, торкнутися сторінок. Книга жива, з нею теж треба подружитись.
«Я хотів, щоб вона мене любила…»
Шкода таких людей. По-щирому шкода. Ніколи не забуду відчуття, коли вперше відповіла на агресію приязню. Людина, яка щойно уособлювала суцільне зло, стає враз такою… втомлено-спокійною, чи як… Тоді думається: а скільки любові вона зазнала у цьому житті? І десь там на чуттєвому рівні розумієш: менше, ніж ти… Тоді все сприймається зовсім по-іншому.
Так і хочеться спитати: і хто з нас дитина? Але гарний висновок, одначе ж: ви собі гарненько посварилися, потім мило помирилися, а я лишилася «геніабельною фінансовою птицею».
Власне, геніабельна птиця Вас маразматиком не називала (і взагалі ніяким чином не обзивала і не принижувала, навідміну від Вас), і навіть — уявляєте!!! — таки спробувала щось написати з урахуванням критики… Але я так зрозуміла, що моя писанина Вас ніяким боком не цікавить, тож до побачення, себто, прощайте.
Чарівна казка. Обов'язково читатиму їх своїм майбутнім дітям :). Та й дорослим, думаю, не завадить час від часу почитати щось дитяче, добре, лагідне. Але ж ні, спершу треба розібратися, хто є хто серед нас, дорослих дядьків і тіток…
Дякую за гарні емоції :)
якось виходила з факультету (якраз на Соборці), а з гучномовця така гарна-гарна пісенька про козака у сирій могилі… так одразу настрій піднявся ;))))) став ще більш новорічним )
знову ж таки, зважаючи на те, що це все написано до нашої дискусії, ти таки мене не зовсім справедливо оцінив ))) таки можна щось відкопати, нє? (це автотренінг, не зважай… при підготовці до іспиту завжди себе недорозвиненим почуваєш ))))
гей, я нічого не плутаю! я не спец, в культуру їхню не заглиблювалась, просто спілкувалася… і вони — точно хіппі, а не растамани… і вчуся я нормально...)))))
звичайно, Оксано )) якщо чесно, то цей вірш написався за 10 хвилин )) справді, натхнення зараз немає на серйозну працю. а щодо наголосу, ритму — я завжди саме на це і звертала увагу, забуваючи про якість римування. перегляньте інші мої вірші, гадаю, Ви зі мною в цьому погодитесь :)
Можливо, це мої особисті збочення, але мені, до того, як купити книжку, треба її погортати, відчути, торкнутися сторінок. Книга жива, з нею теж треба подружитись.
Шкода таких людей. По-щирому шкода. Ніколи не забуду відчуття, коли вперше відповіла на агресію приязню. Людина, яка щойно уособлювала суцільне зло, стає враз такою… втомлено-спокійною, чи як… Тоді думається: а скільки любові вона зазнала у цьому житті? І десь там на чуттєвому рівні розумієш: менше, ніж ти… Тоді все сприймається зовсім по-іншому.
Власне, геніабельна птиця Вас маразматиком не називала (і взагалі ніяким чином не обзивала і не принижувала, навідміну від Вас), і навіть — уявляєте!!! — таки спробувала щось написати з урахуванням критики… Але я так зрозуміла, що моя писанина Вас ніяким боком не цікавить, тож до побачення, себто, прощайте.
Дякую за гарні емоції :)
такий варіант одруження мені ще не пропонували…
це все зі старого…