Заінтригована )
Інтерес підігрівається ще й тим, що в рядах військово-історичних реконструкторів тривалий час гордо іменувалася Інгігердою, а головну героїню звати Інге ))))
Тож чекаю наступних частин )
ми теж уже останні років 6-7 купуємо такі маленькі, на підставці, із гілочок зроблені. А до того десь 3 роки просто гілки по квартирі розвішували «для запаху» )
а в мене була інша проблема: кому подарувати квіти? Так боялася, щоб, не дай Боже, когось обділити…
Я, мабуть, тому і не любила ці паради, через постійне відчуття незручності…
проходити по місту за кілька днів до нового року — страшно. Ніколи не була активним захисником живої природи, але ці нескінченні ряди зрубаних ялинок… Справді страшно.
Деяким людям навіть сортування за кольорами не допомагає. Приклад з життя: попросила свого хлопця взяти з шафи пакетик з подарунком. Пакетиків там було два: сірий і білий. Кажу: «Візьми білий пакетик». Через десять хвилин дзвонить: «Який з них?» Я (стримуючи істеричний регіт): «Саша, а який з них білий?» Він (бурчить): «Та вони обидва якісь сіруваті...» І таких випадків багато…
У мене в шафі речі не дуже чітко, але структуровані (джинси окремо, кофтинки окремо...), але це швидше не для зручності, а для морального задоволення: подобається загальний вигляд полиць ))))
Державний стандарт освіти передбачає можливість самостійного обрання встановленої кількості навчальних дисциплін. Студенти вносять свої пропозиції, які згодом розглядаються на засіданнях кафедр. Так має бути. На практиці кафедри включають вибіркові дисципліни на власний розсуд, не цікавлячись думкою студентів.
P.S. От бачиш, Алько, казала я тобі: лиши, не чіпай, все нормально… А ти? :) А тепер вже я мовчати не зможу, і твоє «забий» уже нічого не змінить )))))
P.P.S. Бомбовий коментар у мене вийшов, нє? )))
От же ж понаписували… Вже й не розумієш, де початок, а де кінець…
Власне, Алька правильно сказала, що моїм бажанням було покинути блогосферу, водночас залишаючись звичайним читачем (бо таки трапляються подекуди вартісні статті, які цікаво читати). Але ж ви тут такі кумедні речі пишете, що, маючи можливість втулити свої 5 копійок, просто нереально цій спокусі не піддатися (а якщо вірити Олександрові Ткачуку — ще й шкідливо :) )!
Не знаю, чи були ще колись випадки видалення кимось своїх постів, але, оскільки в даній дискусії за приклад наводили мене, то й відповідати буду за себе.
Отож, по кілька копійок до всього вищесказаного:
1) Причиною анулювання мною своїх дописів було не те, що я не вмію адекватно сприймати критику, а те, що я цілковито з цією критикою ПОГОДЖУЮСЬ. А коли так, то навіщо засмічувати сайт писаниною рівня «любов-кров»? Щодо заборони коментування — логічно: нема дописів, нема й коментарів. А ті розмови, які уже були розвинуті, на мою думку, на той час дійшли до логічного завершення зі взаємними поклонами і розшаркуваннями.
А ви тут чого понаписували… Безвідповідальність, відмова від свого минулого, несприйняття його, несприйняття себе, бажання стерти пам’ять людей… Вам то все дуже потрібно? То я відновлю, мені не принципово. Ставте плюси, мінуси, а хоч інтеграли. Можете там навіть поговорити про проблему самогубства китів біля узбережжя Сенегалу…
2) Святослав Вишинський вказував на конфлікт інтересів «якість сайту»-«особистісний світ автора». Я вбачаю інший — «якість сайту»-«документальна повнота сайту». Хочете високий рівень якості — не заперечуйте проти ліквідації невідповідного. Хочете максимального наближення до реального життя — будьте готові до співіснування з ідіотами та графоманами. То чого ж ви хочете, люди?
3) Щодо технічної можливості повного видалення. Спілкувалася з програмістами. Можливість цілком реальна. Втім, я розумію (і для цього програмістом бути необов’язково), що написання коду і його ПЕРЕнаписання — це, як кажуть одесити, дві великі різниці.
4) Щодо рівня «літературності» цього сайту… Витяг з концепції ВКурсі: «На блогах ВКурсі.ком публікуються як справжні статті, так і особисті роздуми, короткі ремарки, оцінки поточних і непоточних подій, подані як формальною, так і напівформальною мовою… Вітаються художня проза, есеїстика, котрі можуть органічно вписатись у контекст блогосфери та урізноманітнити його.» Зосереджую вашу увагу на словах про «особисті роздуми» і «вітаються художня проза...». Вітаються — значить, це однозначно не основна тематика. А коли її ще вписати в категорію «Особисте (некатегоризоване)» — сприймайте як особисті роздуми, І НЕ БІЛЬШЕ.
Наостанок особисте спостереження: випадково чи ні, весь сайт побудований на боротьбі контрастів і протилежностей. Якось не помічається у вас напівтіней: або геній, або нездара; або лібералізм, або авторитаризм; або зверхність і самозакоханість, або нестача волі і сил протистояти ворогам… Знаєте, є таке поняття, як золота середина…
я… гм… дуже вдячна Аллі за таку чудову рекомендацію…
Не думала, що буду ще десь щось дописувати… Просто хочу сказати, що Алла дещо… переоцінює здатність окремих особистостей впливати на мене…
Алько, повір, мені цікавіше, коли мене сприймають за «геніабельну фінансову птицю, яка бачить лише себе і вважає себе досконалою», аніж за нещасну, пригноблену, зламану, доведену до відчаю мученицю )
Попри все, дякую тобі за хороші слова. Приємно знати, що на цьому сайті є принаймні одна людина мого резонансу )
«Врешті ніхто не застрахований від падіння твердих предметів на ногу»
Не можу втриматися, щоб не згадати тут одну історійку. Оце ж нещодавно якраз один наш викладач (щоправда, він не професор) прочитав по губам (!!!) однієї студентки слово «б***ь». Прочитав довжелезну мораль про те, що так висловлюються невиховані, неосвічені, брутальні люди, і т.д., і т.п. На наступній парі він випустив з рук проектор і викрикнув те саме брутальне слово на всю аудиторію )))))
«жіночий світ залишиться нерозгаданим назавжди»
:))) на те й сподіваємось…
Як мінімум — одразу оцінити якість. Тих же сторінок, палітурки, друку. Звичайно, зміст від цього не змінюється, але, на мою думку, зовнішнє оформлення також має значення.
«щоб відчути право на помилку»
Так, ось за це варто. Бо люди зазвичай не дають тобі змоги це відчути.
Дякую за гарні відгуки, Вам у Новому році бажаю знайти-зберегти-повернути тих, хто вірить у Вас :)
У ВКонтакте такого вистачає. Досить часто приходять запрошення піти на зустрічі або вступити до груп сексуального характеру. Високий рівень захисту сторінки не допомагає — зазвичай розсилається спам зі зламаних сторінок друзів.
Щодо Facebook, то ще жодного разу не стикалася з цим явищем. Щоправда, я туди рідко заходжу і не надовго — максимум 5-10 хвилин, зате встановлено загальний доступ до сторінки. Поки що Facebook тримає марку.
Інтерес підігрівається ще й тим, що в рядах військово-історичних реконструкторів тривалий час гордо іменувалася Інгігердою, а головну героїню звати Інге ))))
Тож чекаю наступних частин )
Пе.Ес. дуже цікавий вірш. сподобалось )
Я, мабуть, тому і не любила ці паради, через постійне відчуття незручності…
У мене в шафі речі не дуже чітко, але структуровані (джинси окремо, кофтинки окремо...), але це швидше не для зручності, а для морального задоволення: подобається загальний вигляд полиць ))))
У мене, Алька, в житті не драми, у мене — театр абсурду )
P.P.S. Бомбовий коментар у мене вийшов, нє? )))
Власне, Алька правильно сказала, що моїм бажанням було покинути блогосферу, водночас залишаючись звичайним читачем (бо таки трапляються подекуди вартісні статті, які цікаво читати). Але ж ви тут такі кумедні речі пишете, що, маючи можливість втулити свої 5 копійок, просто нереально цій спокусі не піддатися (а якщо вірити Олександрові Ткачуку — ще й шкідливо :) )!
Не знаю, чи були ще колись випадки видалення кимось своїх постів, але, оскільки в даній дискусії за приклад наводили мене, то й відповідати буду за себе.
Отож, по кілька копійок до всього вищесказаного:
1) Причиною анулювання мною своїх дописів було не те, що я не вмію адекватно сприймати критику, а те, що я цілковито з цією критикою ПОГОДЖУЮСЬ. А коли так, то навіщо засмічувати сайт писаниною рівня «любов-кров»? Щодо заборони коментування — логічно: нема дописів, нема й коментарів. А ті розмови, які уже були розвинуті, на мою думку, на той час дійшли до логічного завершення зі взаємними поклонами і розшаркуваннями.
А ви тут чого понаписували… Безвідповідальність, відмова від свого минулого, несприйняття його, несприйняття себе, бажання стерти пам’ять людей… Вам то все дуже потрібно? То я відновлю, мені не принципово. Ставте плюси, мінуси, а хоч інтеграли. Можете там навіть поговорити про проблему самогубства китів біля узбережжя Сенегалу…
2) Святослав Вишинський вказував на конфлікт інтересів «якість сайту»-«особистісний світ автора». Я вбачаю інший — «якість сайту»-«документальна повнота сайту». Хочете високий рівень якості — не заперечуйте проти ліквідації невідповідного. Хочете максимального наближення до реального життя — будьте готові до співіснування з ідіотами та графоманами. То чого ж ви хочете, люди?
3) Щодо технічної можливості повного видалення. Спілкувалася з програмістами. Можливість цілком реальна. Втім, я розумію (і для цього програмістом бути необов’язково), що написання коду і його ПЕРЕнаписання — це, як кажуть одесити, дві великі різниці.
4) Щодо рівня «літературності» цього сайту… Витяг з концепції ВКурсі: «На блогах ВКурсі.ком публікуються як справжні статті, так і особисті роздуми, короткі ремарки, оцінки поточних і непоточних подій, подані як формальною, так і напівформальною мовою… Вітаються художня проза, есеїстика, котрі можуть органічно вписатись у контекст блогосфери та урізноманітнити його.» Зосереджую вашу увагу на словах про «особисті роздуми» і «вітаються художня проза...». Вітаються — значить, це однозначно не основна тематика. А коли її ще вписати в категорію «Особисте (некатегоризоване)» — сприймайте як особисті роздуми, І НЕ БІЛЬШЕ.
Наостанок особисте спостереження: випадково чи ні, весь сайт побудований на боротьбі контрастів і протилежностей. Якось не помічається у вас напівтіней: або геній, або нездара; або лібералізм, або авторитаризм; або зверхність і самозакоханість, або нестача волі і сил протистояти ворогам… Знаєте, є таке поняття, як золота середина…
Не думала, що буду ще десь щось дописувати… Просто хочу сказати, що Алла дещо… переоцінює здатність окремих особистостей впливати на мене…
Алько, повір, мені цікавіше, коли мене сприймають за «геніабельну фінансову птицю, яка бачить лише себе і вважає себе досконалою», аніж за нещасну, пригноблену, зламану, доведену до відчаю мученицю )
Попри все, дякую тобі за хороші слова. Приємно знати, що на цьому сайті є принаймні одна людина мого резонансу )
Не можу втриматися, щоб не згадати тут одну історійку. Оце ж нещодавно якраз один наш викладач (щоправда, він не професор) прочитав по губам (!!!) однієї студентки слово «б***ь». Прочитав довжелезну мораль про те, що так висловлюються невиховані, неосвічені, брутальні люди, і т.д., і т.п. На наступній парі він випустив з рук проектор і викрикнув те саме брутальне слово на всю аудиторію )))))
:))) на те й сподіваємось…
Як мінімум — одразу оцінити якість. Тих же сторінок, палітурки, друку. Звичайно, зміст від цього не змінюється, але, на мою думку, зовнішнє оформлення також має значення.
Так, ось за це варто. Бо люди зазвичай не дають тобі змоги це відчути.
Дякую за гарні відгуки, Вам у Новому році бажаю знайти-зберегти-повернути тих, хто вірить у Вас :)
Щодо Facebook, то ще жодного разу не стикалася з цим явищем. Щоправда, я туди рідко заходжу і не надовго — максимум 5-10 хвилин, зате встановлено загальний доступ до сторінки. Поки що Facebook тримає марку.